драпіжник

драпіжник
дряпі́жник, -а, ч., розм.
Той, хто оббирає, обдирає кого-небудь, займається здирством; здирник, драпіка, дряпіка. || Той, хто краде, грабує, вбиває.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Нужно решить контрольную?

Смотреть что такое "драпіжник" в других словарях:

  • драпіжник — (драпѢжник) розбійник, бандюга, грабівник, грабіжник …   Зведений словник застарілих та маловживаних слів

  • драпѢжник — драпіжник (драпѢжник) розбійник, бандюга, грабівник, грабіжник …   Зведений словник застарілих та маловживаних слів

  • драпіжник — іменник чоловічого роду, істота розм …   Орфографічний словник української мови

  • драпіжка — дряпі/жка, и, розм. 1) ж. Віднімання, захоплення обманом або силою чого небудь у когось; здирство, грабіжництво. 2) ч. і ж. Те саме, що драпіжник, дряпіжник …   Український тлумачний словник

  • драпіка — дряпі/ка, и, ч. і ж. Те саме, що драпіжник, дряпіжник …   Український тлумачний словник

  • драпіжка — 1 іменник жіночого роду грабіж драпіжка 2 іменник жіночого роду, істота грабіжник …   Орфографічний словник української мови

  • дряпіжник — див. драпіжник …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»